Курс валют: $ - 28,3 / 28,7; € - 33,6 / 34,2
Написати в редакцію
X

Дякуємо що ви з нами!

19 лютого 1954 року Крим був «подарований» Україні, та чи був це подарунок?

2375

 

19 лютого 1954 року УРСР прийняла до свого складу Кримську область. (не Автономну Республіку Крим, а саме Кримську область) Російські ідеологи охрестили це як подарунок Микити Хрущова, вихідця із України, до трьохсотліття підписання Березневих статей. Та чи був це подарунок?

 

 

 

 

Розберемо передумови передачі Криму Україні


У 1954 році Микита Хрущов ще не мав повноти влади, тому фізично не міг одноосібно прийняти рішення щодо передачі Криму, тобто це аж ніяк не було імпульcивне емоційне рішення однієї людини, яка любила Україну, а продумана стратегія Партії. 
У 1950-тих роках Крим нічим не нагадував сучасний півострів, це була спустошена війною земля без належних комунікацій, промисловості та сільського господарства. Обабіч обочин часто лежали розбиті танки, непридатні залишки полуторок.
Після виселення татар з півострова він став практично безлюдним, переселенці із Сибіру, яких заманювали партійні чини не могли ефективно господарювати через розбіжності клімату (про «господарські навички» московитів ходять легенди, повіте, вони на 100% правдиві). Нестача води унеможливлювала ведення сільського господарства, відсутність транспортного сполучення не давала залучати кошти з туризму (тоді його взагалі не було).

 

 

 

Наслідки отримання Криму Україною


Тому, прикрившись «подарунком» Україні підсунули «троянського коня». З 1961 по 1971 рік Україна забезпечила водопостачання на півострів з Каховського водосховища Північно-кримським каналом. (спеціально для цього було піднято рівень води Дніпра та затоплено частину Херсонської, Миколаївської та Дніпропетровської областей), а також розширено Кременчуцьке водосховище. Води Дніпра на 85% забезпечували потреби півострову у водопостачанні.
Разом з тим Було прокладено нові трамвайні та залізничні сполучення, збудовано численні санаторії. Після вказаних заходів Крим було раптом оголошено «Всесоюзною оздоровницею». Вказане стратегічне рішення унеможливило подальший самостійний розвиток території. Все це робилося в основному за кошт Української РСР та її громадянами.

 

 

 

Культурна політика


Загарбницька культурна політика СРСР унеможливлювала розвиток української писемності та культури (навіть в історично україномовних регіонах українська мова перебувала під забороною в школах та інститутах, вивіски та преса друкувались також російською). В зазначених умовах жителям півострову важко було б визнавати себе українцями, це було небезпечно для здоров'я (згадайте письменників шестидисятників, яких гноїли в тюрмах та розстрілювали). Любов до української мови та культури в СРСР вважалася націоналізмом

 

 

 

Севастополь


Після приєднання Криму до України Севастополь не мав окремого спеціального статусу, цей статус був штучно нав’язаний у 1980-тих роках. Після проголошення незалежності України Крим мав входити у її склад в якості області, проте втручання східного сусіда ввело свої вирішальні правки. Присутність Російських військ на території України в Севастополі аж ніяк не відповідала нашій Конституції, проте газовий важіль змушував чиновників закривати на це очі, а лояльність керівництва країни не дозволила забезпечити надійний захист від можливої агресії з боку Росії (як інакше можна назвати відсутність власного боєздатного флоту та відсутність дислокованих кількох військових частин у м.Севастополь, що б мали чисельністю переважати в кілька разів наявні військові сили РФ).

 

 

 

Повернення кримських татар

 

У 1989 році  СРСР, яка тріщала по швах дзволила татарам повернутися до Криму, проте жодної допомоги з транспортом, комунікаціями та продовольством не надавала. Втрачене житло не було повернуто, люди селились в наметові містечка, декотрі з яких існують до сьогодні. РРСР так як і Російська федерація не визнала депортацію кримськах татар геноцидом. На даний час кримські татари піддаються утискам та репресіям з боку РФ.

 

 


Заходи РФ щодо анексії Криму

 

Верховна Рада РФ 21 травня 1992 року затвердила постанову «Про правову оцінку рішень вищих органів державної влади РРФСР щодо зміни статусу Криму, прийнятих у 1954 році» визнавши постанову Президії Верховної Ради РРФСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» такою, що не відповідала Конституції РРФСР, а тому не може мати юридичної сили.
9 липня 1993 року Верховна Рада РФ ухвалила постанову «Про статус міста Севастополя», якою надала місту федеральний статус. Фактично – це вже були кроки щодо анексії півострову, проте влада України в той час «ліпила глечик», гадала на партквитку, важко сказати що робила, але точно не відстоювала інтереси України. 
У 2010-2013 роках російський дух відчувався на півострові не настільки явно як про це свідчать російські ЗМІ, зокрема, на виборах до парламенту АКР 2010 року проросійська партія «Руська єдність» набрала лише 3% голосів. 
Безім’яна армія «зелених чоловічків» без прапорів та батьківщини захопила Автономну Республіку Крим у лютому 2014 року, прикриваючись захистом російськомовних громадян від «правого сектору» та «бендерівців». Російська Федерація спочатку стверджувала що це не була її справа, солдати діяли самі без нічиєї вказівки, хоча у 2015 році В.Путін визнав присутність Російських військ в Криму під час анексії. 
Анексія Криму вкотре доводить нікчемність міжнародних договорів (зокрема Будапештський меморандум про недоторканність кордонів України). Росія не визнавала та не визнає міжнародного права, тому повернення Криму можливе лише через єдність та консолідацію наших зусиль.  

зелені чоловічки

автор Олександр Ткачук
 

Отримуйте інсайди, та інформацію, яку ми не можемо опублікувати на сайті в нашому телеграм каналі Наша Країна.

"Наша країна" зацікавлена у якісному та об'єктивному висвітленні сьогодення. Якщо ви маєте цікаву інформацію (дії корупціонерів, вчинки політиків, курйози, прекрасні місця України) - напишіть нам nashakrainainfo@gmail.com, ми з радістю її опублікуємо. Разом ми зробимо Україну кращою!
Підписатись